Бізнес в Україні

Положення у сфері малого підприємництва, яке склалося на
сьогодні в країні, свідчить про те, що подальший його розвиток без
активного позитивного втручання держави може привести до
згортанню (переважно через подальшу тенезацию) даного сектора
економіки з відповідним загостренням економічних проблем і посиленням
соціальної напруги. Через це виникає квапна необхідність в
перегляді і ефективному впровадженні механізмів державного регулювання
малого підприємництва.
Результативність державного регулювання підприємництва буде
зростати залежно від того, наскільки системно, виходячи з
довгострокових цілей і поточних завдань соціально-економічного розвитку країни
і окремого регіону застосовуються окремі економічні важелі і
інструменти управління. При цьому методи державного регулювання
підприємництва — це способи впливу держави через законодавчі
і виконавські органи на сферу підприємництва. За формами впливу
дані методи можна поділити на методи прямого і опосередкованого
впливи, а залежно від засобів впливу виділяють правові
адміністративні, економічні і пропагандистські методи.
Адміністративними перешкодами на шляху розвитку малого підприємництва
є та, що діє сьогодні в країні система реєстрації; ліцензування;
контролю підприємництва з боку держави. Тому для
послаблення адміністративного тиску на мале підприємництво було б
доцільно ввести максимально можливі пільгові умови для створення
маленьких підприємницьких структур, а в пріоритетних областях і
напрямах практикувати їх безкоштовне створення і реєстрацію.
Результативним може стати також звільнення новоутворених маленьких
підприємницьких структур від податків на певний термін (наприклад, на
5 років), з поступовим підвищенням податкових ставок впродовж цього
періоду і виходом на їх нормальний рівень з тем, щоб дані структури
набрали необхідних «фінансових оборотів», встигли відшукати свою «нішу» і
зарекомендувати себе на ринку.
Щодо регулювання внутрішнього середовища розвитку малого
підприємництва, то воно може передбачати надання цільової
прямій ресурсній допомозі малим підприємствам: матеріально-технічеськ, кадрів
інформаційною і фінансовою.
Через відсутність у малого підприємництва достатнього фінансових
засобів, для його інновації необхідно передавати останнім на визначених
умовах виробничі площі і виробничі потужності, які
звільняються унаслідок ліквідації або реорганізації підприємств-банкротів
і через створення об'єктів інфраструктури малого підприємництва
(виробничих зон, бізнесів-інкубаторів, виробничо-технічних
центрів і т.п.). З метою отримання прибули значна кількість
державних підприємств і організацій готові пустити в оборот зайву
техніку. У промисловості, капітальному будівництві нагромаджений
значний парк надмірного оснащення. Передача його малим підприємствам на
умовах лізингу може підняти рівень віддачі основних промишленно-
виробничих фондів.
Для задоволення потреб суб'єктів малого підприємства трудовими
ресурсами, тобто кадрового забезпечення, може продовжуватися політик
розвитку системи підготовки і перепідготовки кадр в центрах зайнятості
учбових закладах (як вищих, середньо-спеціальних, так і
загальноосвітніх) підготовки викладацьких кадр, забезпечення
необхідною навчально-методичною літературою, організація фінансування
таких заходів, зокрема з використанням засобів міжнародної
фінансовою т технічної допомоги.
Проблема інформаційного забезпечення повинна вирішуватися через створення
інфраструктури малого підприємництва з включенням в неї інформационно-
аналітичних мереж, консультаційних центрів, зокрема з питань
оподаткування.
Найважливішим напрямом регулювання малого підприємництва є
економічні механізми. При цьому важелі впливу на суб'єкти малого
підприємництва розділяють на прямі і непрямі. Механізм прямих
заходів передбачає такі основні форми, як надання
субсидій і позик, формування державних фондів, створення
спеціальних фінансових установ.
До прямої фінансової підтримки з боку держави можуть належать
також: фінансування за рахунок бюджетного кошту; залучення засобу
місцевих бюджетів; забезпечення умов для створення і діяльності
недержавних фондів підтримки підприємництва; заохочення
суспільних об'єднань, фінансових організацій у напрямі засобів на
підтримку малого підприємництва. Заходи непрямого впливу
включають: податкові знижки (або повне звільнення від інших податків);
податкові пільги, прискорену амортизацію.
Щоб дані механізми почали діяти, повинні існувати
комерційні банківські системи, які б видавало кредити маленьким
підприємницьким структурам на тривалий період і під низькі
процентні ставки. Кредитні джерела для малого підприємництва в
Україні практично відсутні. Головна причина цього полягає в кризовому
стані, який склався в структурі економіки, а саме: спад
виробництва, інфляція, відсутність стабільності в регулюванні фінансової
і банківській діяльності. Це зумовлює незацікавленість
комерційних банків у видачі таких кредитів, і вони направляють свою
діяльність переважно на видачу короткострокових кредитів під високі
процентні ставки.
Виходом з такої ситуації може стати, по-перше, створення спеціальних
фондів підтримки підприємництва, а, по-друге, двоступенева система
страхування, яка б складалася з державної корпорації страхування
кредиту і регіональних асоціацій кредитної гарантії малим підприємствам
[2], як це упроваджений, наприклад, в Японі. При цьому у разі банкрутства
малого підприємства всі фінансові зобов'язання переходять до однієї з
названих асоціацій, а державна корпорація відшкодовує останній від
70 до 80% об'ємів страхових витрат. Для цих цілей в державному
бюджеті передбачається відповідна стаття на підтримку малих
підприємств.